Розумний дім

Каталог статей

Люстра, зовсім не обов'язкова у вітальні, та зате без неї не може обійтись ванна кімната.

 Люстри домінували в наших будинках з часів появи лампочки Ілліча. Задовільний освітлювальний ефект, рівномірне освітлення кімнати за принципом "всім порівну" і – головне! – найпростіше і однакове для всіх розміщення струмопровідних проводів в геометричному центрі стелі прирекли стельові світильники на всенародну популярність.

Не маємо нічого проти люстр, але далеко не завжди таке рішення є розумним. Життя, людина, люди, сім'ї, їх потреби і поведінка в своєму житлі набагато різноманітніші, ніж ця стандартна, навіки застигла і, по суті справи, найпримітивніша освітлювальна схема. Вона не дозволяє розумно і красиво організувати простір, натомість примушуючи людину постійно відчувати архітектурну нудьгу – що б він не робив – особливо довгими зимовими вечорами. Читання газети, задушевна бесіда з дружиною і догляд за кактусами візуально нічим не відрізняються один від одного при рівномірному освітленні зверху. У який кут кімнати не пересідай – все однакове. Звичайно, зір – не єдиний орган чуття, і людина "складається" не тільки з відчуттів, але немає нічого дивовижного в тому, що нудне освітлення прагне уподібнити собі і саме життя людини.

Ох вже ці люстри! Розглядаючи хороші архітектурні проекти, реалізовані в наший люстрофільській країні за останнє десятиліття, можна – із здивуванням, яке переходить в радість – відмітити, що люстри (і навіть більш того – взагалі стельові світильники) не просто перестали грати колишню роль гегемона домашньої ілюмінації, але дуже часто і зовсім скасовуються за непотрібністю. Це не означає, звичайно, що і вам тепер теж потрібно обов'язково відмовлятися від верхнього освітлення. Врешті-решт, воно може бути просто насущним. Але вже, в усякому разі, його одного явно недостатньо для сучасної якості житлового комфорту – практично в будь-якій кімнаті вашого будинку за виключенням, мабуть, передпокою, якщо вона невелика. Рівномірне освітлення із стелі вимагає розбиття, збагачення, модуляції іншими потоками світла – витікаючими з інших точок простору в інших напрямах. Для цього і служать торшери, настільні лампи і бра.

Отже, стельові світильники бувають чотирьох типів: 1) люстри, вони ж підвіски, суспензії (sospensioni), 2) "тарілки" і інші плафони (plafoniere), що "сидять" безпосередньо на стелі, 3) поворотні світильники вузько (або не дуже вузько) направленого світла, іноді звані також софітами і 4) вони ж, але спеціального дизайну для підвісних стель.

Підвіски бувають як м'якими, так і жорсткими. М'які підвіски – це лампи, що висять на ланцюжках або на самих електричних проводах.

 Жорсткі підвіски – це штанги (як правило, металеві), направлені зверху вниз від підстави світильника до лампочок. По своєму дизайну деякі жорсткі підвіски є буквально торшерами або настільними лампами, переверненими "вверх ногами". Ще один приклад того, як звичайний предмет, будучи поміщеним в несподіване, невластиве для себе місце, набуває абсолютно чудових естетичних властивостей. Не варто, проте, намагатися приладнати обридлу настільну лампу до стелі. Навряд чи з цього вийде щось продуктивне. Далеко не кожен світильник здатний зазнавати подібні метаморфози. Все-таки створенням люстр у вигляді торшерів скрупульозно займаються професійні дизайнери, тай і то не всі, а лише найбільш обдаровані.

Традиційно стельові світильники є джерелами загального освітлення. Підвіски найчастіше запускають промені в стелю і освітлюють приміщення відображеним від стелі світлом. Деякі з них, навпаки, світять вниз, пронизуючи кімнату прямими променями. Такий варіант дещо менш бажаний: необережний погляд на відкрите джерело світла викликає засліплення – легке або навіть важке – залежно від потужності лампочки і дистанції між нею і очима. Правда, застосування матових ламп може переважно зняти цю проблему. До того ж прямі промені сприяють інтенсивнішому тіноутворенню. Якщо лампи не дуже потужні (наприклад, п'ять штук по 60 Вт), то вони формуватимуть не дуже глибокі тіні, які можна визнати цілком прийнятними або навіть бажаними. У цьому сенсі майже безтіньове освітлення відбитим від стелі (і, можливо, потім ще і від стін) світлом, мабуть, навіть менш бажане. Так, при цьому все добре видно, але аж надто "плоскою", безрельєфною, нудною виходить "картинка” – майже як в операційній. Проте, багато в чому – це справа смаку.

З "тарілками" і плафонами все простіше. Вони світять вниз, причому промені розсіваються напівпрозорим склом або пластиком.

Виходить м'яке рівномірне освітлення з дуже слабкими тінями. Багато стельових світильників дають комбіноване світло: одна частина світлового потоку йде вгору, в стелю, інша – приблизно така ж  по величині як перша – прямує вниз через дифузор (розсіювач – плафон, абажур і т.п.).

Проте, стельові світильники можуть виступати і як джерела локального і навіть робочого освітлення. В першу чергу цю роль виконують софіти, що кидають світло в межах вузького кута, – чудовий варіант освітлення для будь-якої кімнати, включно з ванною. Підвіска, що приспущена над обіднім столом і виділяє його в напівтемряві навколишнього простору, є прекрасним рішенням для кухні. Такий самий метод можна використовувати і для освітлення робочого столу – в тій же кухні або кабінеті. І навіть читання в кріслі може відбуватись не під торшером, а під стельовим світильником, розташованим над зоною сидячого відпочинку, над кріслом з журнальним столиком. Локальний характер цього освітлення тим більше очевидний, чим вище стелі і більша площа кімнати. Тобто – як ви бачите – ми зовсім не проти стельових світильників, ми проти того, щоб вони з безвихідністю тиражувалися в рамках тривіальної схеми "люстра в центрі стелі".