Розумний дім

Каталог статей

Декоративність і функціональність конфліктують одне з одним (у поганих світильниках)

 Хтось з прекрасних сказав такі слова: ті, хто вже вибрав свій стиль, не потребують розмови про стиль. Та все ж, наше завдання полягає в тому, щоб допомогти вам в цьому питанні. Що таке світильник – декоративний предмет інтер'єру з функцією освітлення або – навпаки – освітлювальний прилад, що відіграє ще і декоративну роль?

Мабуть, обидва визначення справедливі. Але друге з них має очевидніше прикладне значення. Саме з нього ми і рекомендуємо вам починати при підборі світильників для свого житла (а не для чужого). Зверніть увагу: дизайнерські амбіції не повинні підминати під себе елементарну зручність, зоровий комфорт (а таке нерідко трапляється). Те, що чудово виглядає на виставці, в салоні або у друзів, може виявитися абсолютно нестерпним у вас вдома – просто тому, що в магазині ви знаходитеся під світлом світильника, освітившого вас, п'ять хвилин, в гостях – дві години, а вдома вам доведеться жити з ним цілу вічність. Не просто знаходитися поряд, а саме жити з ним, тобто здійснювати якісь дії, які були б неможливі без світла.

Інша крайність теж заслуговує того, щоб бути відкинутою вами. Ми всі знайомі з торшерами, люстрами і бра, що дають чудовий освітлювальний ефект, який. викликає лише негативні емоції через незадовільний дизайн свого носія. Отже, кращим світильником є той, для якого в рівній мірі справедливі обидві дефініції, виділені жирним шрифтом в першому абзаці цього розділу. А якщо одна з них домінує – тобто якщо даний світильник занадто декоративний або тільки функціональний – тоді, краще пошукайте що-небудь ще, благо вибір зараз величезний.

Всі стилі йдуть в гості до нас (від Римської імперії до Євросоюзу)

 Cвітильник – це свого роду скульптура, що несе світло. Вона знаходиться в певній ізоляції від інших предметів, що населяють простір, – меблів і інших конструкцій і тіл - тих, що не несуть світла. У світильника особлива – сакральна – роль. По відношенню до інших предметів, якими оснащене ваше житло, світильник є старшим, головнішим – навіть у тому випадку, коли він не домінує або навіть майже зовсім непомітний візуально. До речі, скромність прикрашає не тільки людей. Багато дизайнерів, архітектори, мистецтвознавці вважають, що світильник повинен проливати світло, тобто привертати увагу до інтер'єру, а зовсім не до себе самого. На їх думку, його роль полягає в тому, щоб виступати всього лише як посередник між людиною і архітектурою. Але існує і інша точка зору. А саме, світильник може, а іноді і повинен бути стильовою домінантою інтер'єру, його центральним елементом або, принаймні, одним з таких.

Далі, оскільки світильник у відомому сенсі цього слова головніший за інші речі, співіснуючі з ним, він здатний з успіхом сполучати непоєднуване – предмети різних стилів, волею історії або долі вимушені співіснувати один з одним. Світильник може стати тим об'єднуючим початком, тією "цементуючою речовиною", завдяки якій достатньо розрізнені в стильовому відношенні предмети інтер'єру утворюють міцну композицію в жанрі еклектики або навіть, – при вдалому збігу обставин – високої еклектики. Наприклад, стелаж для книг і крісло можуть бути представниками двох вельми різних естетичних напрямів або епох, що конфліктують один з одним. Примирити їх може світильник, що має щось загальне як із стелажем, так і з кріслом.

І якщо вже ми заговорили про стилі, самий час перейти до обговорення стильових особливостей світильників. Як і всі інші елементи архітектури, вони зазнали багатотисячолітній розвиток. Зрозуміло, ми говоримо тут про художні властивості світильників, а не про той фізичний спосіб, за допомогою якого випромінюється світло. У стильовому відношенні сучасний галогеновий світильник може нічим не відрізнятися від середньовічного паникадила з свічками або від античного бра, в якому горіло масло. Кожна епоха, кожен художній стиль – від класики до хай-тека – породжували свої світильники. Але якщо до ХХ століття стиль був синонімом і атрибутом певної епохи (наприклад, після появи ампіру практично ніхто вже не будував у стилі барокко), то в минулому сторіччі люди відтворювали архітектуру всіх без виключення стилів, розроблених з часів Римської імперії до розквіту (?) Євросоюзу з його новою єдиною валютою. ХХ століття – це століття інтеграції (особливо його друга половина), і архітектурні стилі не виняток.

Кожний стиль, звичайно ж, залишився самим собою, але широке розповсюдження різних стилів в умовах стрімких технологій, що розвиваються, і серійного промислового виробництва привело до появи грандіозної безлічі світильників, що успадкували ті або інші риси різних стилів. Тобто інтеграція відбулася у тому числі і на рівні художнього, якщо розглядати який-небудь один окремо взятий світильник. Зрозуміло, класика не перестала бути класикою, а хай-тек поки що не перестав бути хай-теком, але дистанція між ними значно скоротилася. Так само і в Європі Нідерланди не перестали бути Нідерландами, а Італія не перестала бути Італією, але між ними вже не така велика відстань (у економічній, культурній, стилістичній площині), як це було ще двадцять – сорок років тому.

Оглядаючи експозиції і каталоги світильників, можна сказати, що неокласика (художньо оновлена старовина, "розкішна" античність) сьогодні змагається з хай-теком (лаконічними, спрощеними формами) у присутності своїх історичних спадкоємців – відповідно, модерна (романтичного стилю з плавними лініями і декоративними подробицями) і авангарду (парадоксальних рішень, що викликають у більшості людей подив). Між цими основними на сьогоднішній день стилями (якщо виходити з чисельних показників) і відбувається боротьба за покупця. Причому часто (навіть дуже часто) між цими стилями не можна провести достатньо чітку межу. Неокласичний світильник нерідко стилістично є сусідом з модерним, модерний – з хай-тековським, а зразок авангардизму може представляти собою скупу на сантименти хай-тековську основу, яка була просунута вперед, – туди, куди ще не ступала дизайнерська думка – і збагачена по ходу цього руху деякими художніми подробицям – чужими мінімалістічному хай-теку, але властивими, наприклад (о, диво!), модерну, класиці або чому-небудь ще старому-доброму.

Таким чином, стилі прагнуть проникнути один в одного, відкриваючи перед вами неосяжні простори для творчого декорування вашого житла. Один-єдиний світильник може принести з собою одночасно атмосферу античності і сучасності, романтизму і лаконічної строгості. Ці величини зовсім не суперечать одна одній, і те, яка з них в даний момент актуальніша, залежить в першу чергу від споглядальника – тобто від вас, поважний читач. Насправді, багато світильників являють собою прекрасні зразки стилістичної багатофункціональності. Вранці ви бачите в торшері одне, увечері – вже абсолютно інше. А через пару років, можливо, ви відчуєте, що в нього інтегрована вся художня історія людства. І в цьому, взагалі кажучи, немає нічого дивовижного: хороші дизайнери глибоко досліджували, відчули, пережили все, що було створене до них, завдяки чому з-під їх олівця з'являються нові витвори дизайнерського мистецтва, що сполучають в собі все прекрасне, причому в метаісторичному масштабі.

Від складного до простого (шлях до досконалості)

Що і казати, людство і його мистецтво вже достатньо зрілі. Зокрема архітектура і інтер”єрний дизайн як різновиди предметного, тілесного мистецтва. Причому, відмітьте, їх розвиток в історії йшов по дорозі від примітивного до все більш складного, а потім від складного до простого. Процес ускладнення відняв багато тисяч років, а спрощення, по суті справи, почалося лише близько двохсот років тому. І не дивно: ускладнити просто, спростити складно. Останнє якраз і є зрілістю.

Звичайно, це зовсім не означає, що масивні кришталеві люстри, химерні різьблені ноги торшерів або вдале литво канделябрів вже не мають права на життя. Проте, все ж таки, вони являють собою щось старе – те, з чого людство вже давно виросло. Втім, вибираючи світильники, ви можете із задоволенням знайти серед них стилістику давно минулих днів, це ваше право. Адже і головне не те, який стиль даного світильника – старий або новий. Головне – щоб ви відчували себе в своїй тарілці, щоб світильники вас радували. Вам подобаються складні, навіть витіюваті форми? Будь ласка! Просто тоді до вас не відноситься вислів Жана Кокто "стиль – це здатність говорити просто про складні речі, а зовсім не навпаки". Ну і не приймайте цього близько до серця. Живете ж, врешті-решт, ви самі, а не Жан Кокто. І він не прийде до вас в гості навіть на дві години.

Безперечно, світильники є знаковими предметами. Покажи мені, які у тебе світильники, і я скажу, хто ти. І, можливо, після цього я відчую, що нам... є про що поговорити. Рибак рибака бачить здалеку. Світильники – це одна з форм комунікації між людьми – як між дуже близькими, такими, що живуть разом, так і між вельми далекими, такими, що зустрічаються кілька разів в рік або – так теж буває – всього лише один раз в житті. Поміркуйте про це в колі своєї сім'ї. Якщо ж ви людина самотня, то ваші світильники, можливо, зіграють ще ціннішу роль: якраз вони можуть сприяти дуже приємному знайомству.

Одноразові світильники (дешеві і дорогі)

Тепер декілька слів про тривалість життя світильників. Зрозуміло, це не той час, який той або інший освітлювальний прилад здатний фізично прослужити до свого розпаду. Тут мова йде в першу чергу про моральну амортизацію – як взагалі, так і в конкретному – тобто вашому – помешканні. Зрозуміло, що світильники без дизайну як такого, не витримують випробування часом (ми пишемо наш огляд, сподіваючись, що вам – як і переважній більшості наших читачів – не чужа естетика і не все одно, які предмети освітлюють ваш будинок). Світильник без продуманого, повноцінного дизайну – такий "ніякий", стандартний, безликий світильник – вже дуже скоро вас розчарує. І навіть якщо він зроблений з муранського скла вищої категорії, це не врятує його від загибелі у ваших очах. А вас, ймовірно, від витрат на новий світильник.

Тепер стає зрозуміло, чому вартість світильників, що спочатку здаються приблизно однаковими, може відрізнятися у декілька разів або навіть в десятки разів. Дуже просто: серед дешевих світильників більшість складають художньо одноразові, тобто такі, які з першого погляду або, наприклад, через тиждень викликають печію у людини із смаком. Втім, щось подібне трапляється і з дорогими, зокрема авторськими світильниками, якщо вони дуже ускладнені, дуже декоративні, дуже екстравагантні або володіють ще яким-небудь "дуже". Ось це вже складніше і небезпечніше. Якщо невдалий світильник, що коштував тисячу гривень, можна без жалю викинути або відвезти на дачу з очей геть, то горезвісний кактус, що світиться, за тисячу доларів, мабуть, надовго стане вашим заклятим другом – після того, як ви відчуєте, що ваші враження в магазині були – насправді! – оманливими. На жаль, деякі речі людина не здатна вловити відразу. У виставковому залі кактус здавався прекрасним, а вже через два місяці став найжахливішим предметом в будинку. Чому таке відбулося? Тому що саме два місяці були необхідні людині для досягнення нового ступеня зрілості. От чому буває дуже корисно отримати 50-доларову годинну консультацію дизайнера або декоратора – людини досвідченої, такої, що пройшла вже багато ступенів зрілості у сфері художнього.

Проте, якщо у вас немає професійного консультанта, якому вам хотілося б довіряти, довіртесь своєму смаку. Наша рекомендація: нічого зайвого. Саме цими двома словами характеризуються світильники (так само як і інші предмети інтер'єру), створені справжніми майстрами. Їх твори (у просторіччі вони іменуються моделями) не тільки здатні довго прожити у вашому інтер'єрі, але і витримують численні перевидання протягом п'яти, десяти, п'ятнадцяти років – при тому, що будь-яка фабрика, що поважає себе, оновлює свою колекцію щорічно, вносячи до неї нові зразки. А деякі моделі стають і зовсім епохальними, нетлінними, займаючи гідне місце в музеях. Наприклад, знаменитий світильник Bulb Інго Маурера виставлений в американському Музеї сучасного мистецтва.

Тепер стає очевидним, чому світильник з ім'ям і світильник без імені, марочний і немарочний світильник можуть опинитися так далеко один від одного на ціновій шкалі. Тому, що вони перебувають ще далі за своєю суттю, за своїм змістом, по своїх художніх властивостях, по тих відчуттях, які вони викликають у людини із смаком (матеріали і якість їх обробки теж дуже відрізняються, але про це в останньому розділі огляду). Хороший дизайн продуктивний, він завжди несе в собі свіжість, майже нев'янучу з часом. Навпаки, масове виробництво бездуховне, його продукція не нова і тому художньо нежиттєспроможна, або – що те ж саме – нежиттєздатна. І, зрозуміло, між цими двома крайнощами є безліч проміжних ступенів.