Розумний дім

Каталог статей

Коли я працюю, я відпочиваю

 Якщо раніше окремі кабінети були тільки у начальників та на роботі, то тепер будь-хто з нас може влаштувати собі кабінет, і при цьому, не далі, ніж в себе вдома. З кожним роком серед нас стає все більше начальників – началькиків самим собі. А який ж, вибачте, начальник без власного кабінету? Праця людини стає все більш індивідуальною – навіть в тих випадках, коли зберігається її відданість справі цілого колективу або компанії.

Тепер вдома полюбляють працювати не тільки письменники, вчені або інші тільки творчі особистості. Домашні кабінети вже освоїла значна частина великої армії бухгалтерів, а за ними на тому ж шляху впевнено йдуть, наприклад, менеджери з маркетингу. З розвитком інтернету роль надомних працівників у світовій економіці постійно зростає, і очевидно, вже у найближчому майбутньому може переважити роль офісних співробітників. Все більшій кількості людей потрібно все рідше з”являтися на людях – у своїх та чужих закладах. Вони викладають плоди своєї праці прямо на сервер або посилають по електронній пошті – начальнику, замовнику або колезі.

 Але, навіть якщо ви поки що не збираєтесь перебиратися з контори додому, напевно у вас вдома є комп”ютер, бібліотека або ще якесь тихе хоббі. А іноді буває корисно просто посидіти в тиші – над своїм щоденником або роздумуючи про вічне. Плюс до цього кабінет – це місце, де ви можете законно усамітнитися від сім”ї, коли до вас прийде завтрашній партнер, сьогоднішній співробітник або вчорашній однокласник. А як романтично іноді запросити до свого кабінету дружину! Або відповідно, чоловіка. Або дитину. Діти повинні іноді долучатися до роботи своїх батьків. Як ми бачимо, функції кабінету можуть бути дуже різноманітними, тому і освітлення в ньому потрібно ставити відповідно до функцій, які він буде виконувати.

Почнем все ж з того випадку, який справді можна назвати традиційним та найбільш поширеним – з того кабінету, який є місцем розумової праці. Відразу скажемо, що освітлення – серед багатьох інших предметів, явно або умовно присутніх в кабінеті – може перетворити одну і ту ж інтелектуальну роботу у важку повинність або неперевершене насолодження творчістю. Ми трудимось не тільки „в світлі чогось” (для людей, для себе, для кар”єри або начальника) але і „в певному світлі” – буквальному, фізичному світлі, яке випромінюється навколо нас.

І якщо в кабінеті ви в першу чергу саме працюєте, то першочергове значення в ньому відіграють... ваші очі. Якщо в спальні або вітальні ми з вами можемо влаштувати дискотечне, студійне або освітлення для „фотографування” з сильним перепадом освітлення між світлом та тінню, то у робочому кабінеті таке категорично протипоказано: очі швидко втомлюються, перебігаючи з світлих участків простору до темних. Ви людина творчої професії і думаєте, що іскрометні світлові ефекти допоможуть вам створювати шедеври або хіти? Забудьте про це. Ви ж самі знаєте, що хороший витвір на 20 відсотків складається з натхнення та на 80 відсотків з усидчивості.

І взагалі, найкраще освітлення в кабінеті... – звичайне. Те світло, яке проникає крізь вікно, і є самим корисним для роботи. Тому ідеї влаштувати кабінет в комірці або працювати з восьмої вечора до п”ятої ранку, безумовно, мають право на існування, але ними не потрібно занадто захоплюватися: вони є далекими від ідеалу. Багато чого в цьому житті нам тільки здається. І Лев Толстой, який писав зранку пораньше при денному світлі – далеко не єдиний в цьому всесвітньо відомий приклад.

Але, звичайно, ввечері, а іноді і вночі багатьом з нас приходиться доробляти те, на що нехватило часу вдень. І ці години можна та потрібно зробити продуктивними. Нехай їх буде небагато, а користь від них буде відчутною. Будь-хто з нас знає, що локальне освітлення письмового столу зосереджує увагу та сприяє руху думок в потрібному руслі. Яке світло на столі краще – пряме чи розсіяне? Пряме гостріше, розсіяне мякіше. Ми рекомендуємо розсіяне. Бережіть очі. Пряме світло – навіть при прийнятному, хорошому, не дуже яскравому відбиванні від бумаги – дає різко виділену робочу зону. Безспорно, це сильніше концентрує увагу, але швидше втомлює. Тому краще виберіть настольну лампу не з циліндричним, а з сферичним або конічним абажуром (плафоном) – щоб у складі променів, які падають на стіл, домінували не прямі, а відбиті від внутрішньої поверхні абажура. Лампи відверто прямого світла в цьому відношенні ще гірші. Їх можна використовувати, напевно, лише недовгий час або разом з загальним освітленням, яке знищує темні ділянки простору.

І якщо у вас великий робочий стіл (так званий „аеродром”), не соромтесь обладнати його двома або кількома світильниками. Для найкращого освітлення робочого простору також не буде помилкою придбання лампи або навіть кількох ламп на шарнірах. Наприклад, деяким людям потрібно тримати одночасно відкритими десяток книг на стільниці довжиною у весь кабінет, і крім того в процесі роботи витягувати з полок рукописи, схеми або креслення. Це саме той випадок, коли потрібно два (три, чотири?) пантографи.

Загальне освітлення кабінету має бути максимально рівномірним – по тій самій причині – щоб не викликати постійне звикання очей від тіней до світла та навпаки. В великому кабінеті має бути кілька світильників (а не один), які охоплюють всю площу кімнати. Це можуть бути світильники на стелі, точкові світильники на підвісній стелі, бра або навіть торшери, які випромінюють світло вверх, в стелю. А якщо кабінет не великий, то можна обійтись єдиним світильником, повісивши його над столом.

Зона розмов, або тим більше, переговорів (якщо така є), вимагає свого локального освітлення. Низько опущений з стелі світильник або торшер є ідеальним джерелом світла для кількох квадратних метрів з кріслами та журнальним столиком. Якщо ж світські розмови є головним призначенням кабінету, то в ньому краще за все використовувати неяскраве розсіяне освітлення з темними, глибокими тонами оздоблення або декорації стін та підлоги. Це додасть відчуття камерності, зближення, єдності.

Особливих слів заслуговує така актуальна тема як освітлення при роботі за комп”ютером. Розміщувати світильники потрібно так, щоб їх відбивання від монітору не попадало вам в очі (іноді буває дуже важко позбутися таких „паразитних” променів – потрібно пересувати торшери, переставляти меблі або навіть переміщувати світильники на стелі). Робота за комп”ютером не вимагає місцевого освітлення – цілком достатньо загального – коли ви не вводите рукописний текст і не працюєте з друкованими матеріалами. Правда, якщо при наборі тексту ви дивитесь на клавіатуру, локальне освітлення вам все-таки знадобиться. Дуже рекомендуємо вам освоїти сліпий десятипальцевий метод машинопису: ваша працездатність відразу значно зросте – вас влаштує в два або в три рази? Цей навик приходить за кілька днів, а користь від нього поширюється, як кажуть, на все подальше життя. Підсумовуючи цей фрагмент згадаємо про те, що сам монітор комп”ютера є чудовим джерелом локального світла, і його потрібно враховувати при проектуванні освітлення в кабінеті.

І, тепер, кілька загальних рекомендацій. Які джерела світла вибрати – звичайні лампи розжарення, люмінісцентні чи галогенні?

Вольфрамова нитка дає тепле світло жовтого кольору. Воно традиційно підходить для житла, в той час як більш холодне світло галогенних випромінювачів та зовсім біле, денне світло люмінісцентних ламп обмежувалось офісами та громадськими закладами. Але життя не стоїть на місці: поступово стирається межа між офісом та домашнім кабінетом, падають бар”єри між роботою та приватним життям. Тому і попередні уявлення про колір робочого освітлення поступово переходять в розділ забобонів. Ви помітили, наскільки сильно бодрить та додає оптимізму стерильно біле освітлення, яке властиве офісам? Хочете відчувати те саме в себе вдома? Тому ні в чому не сумнівайтесь та купіть в свій домашній кабінет галогенну або люмінісцентну лампу (не обов”язково дуже великого розміру та казенного дизайну). І навіть розмови при холодному світлі – чи з колегою, другом чи з замовником – носять більш продуктивний характер. І навпаки, жовте світло розслабляє і намагається завести розмову в область задушевного – ні до чого не зобов”язливого, але переважно, дуже приємного. Зробіть вибір виходячи з того, чим та з ким ви будете займатись у своєму кабінеті.  

І знову ми рекомендуємо вам реостати. Світильник без реостата та світильник з реостатом – це два зовсім різних світильника.

Перевага останнього не тільки в тому, що він дозволяє настроїти рівень освітлення відповідно до власних побажань: близоруким людям об”єктивно потрібно більше світла, а в кожного з нас є ще свої суб”єктивні смаки відносно того, яка яскравість потрібна для читання або письма. Світильники з реостатами добрі і тим, що з їх допомогою можна отримати кілька цілком різних видів вашого кабінету. Легким рухом руки ви можете змінити обстановку до невпізнання.

Включаючи та виключаючи джерела загального, локального та робочого освітлення в кабінеті, а також змінюючи потужність цих джерел, ви можете зробити вашу працю дуже ненудною. Ми з вами втомлюємось не стільки від важкості роботи, скільки від її одноманітності. А з допомогою „світлових ефектів” саме дуже зручно ділити титанічну працю на частини, після чого вона буде здаватись якщо не легкою, то принаймні приємною. Ослабте накал настольної лампи та відпочиньте чуть-чуть. Включіть торшер та пересядьте у крісло, дивлячись на свій письмовий стіл – а заодно і на щойно прийшовшу до вас ідею – з іншої сторони. А ми й зовсім погасимо всі лампи та посидимо хвилин десять при чарівному світлі від моніторів – перед тим як з задоволенням почати наступну главу нашого скромного огляду.