Розумний дім

Каталог статей

Home sapiens

У радянські часи зарубіжної фантастики російською мовою публікувалося мало, а те, що публікувалося, як правило, було написане в середині 50-х. Ймовірно, саме в період бурхливої діяльності сенатора Мак-карті з-під пера Бредбері, Шеклі, Саймака і інших сумісних з радянською дійсністю представників американської фантастики виходили книги, які можна було вважати мало не ідейним протестом проти бездуховності американського способу життя. Вищезазначених письменників, правда, цікавила, головним чином, інженерія людських душ, але хто, будучи підлітком, не вишукував у фантастичних творах технічних деталей, покликаних прикрасити декорації майбутнього світу, на тлі яких йшов розвиток сюжету?

Цікаво, що практично ніхто з широко доступних авторів особливо не цікавився як буде виглядати світ майбутнього і описував його постільки поскільки. Проте досить часто в розповідях і романах прослизав опис так званого будинку майбутнього — мало не наділеного власною свідомістю житла, яке з радістю служить своєму господареві всіма можливими способами. Вважалося мало не само собою зрозумілим, що в далекому 19.. році або, в крайньому випадку, в 20.. фортеця середнього американця буде досить «розумною» і максимально автоматизованою. Проте цього не відбулося до сьогодні і невідомо коли відбудеться, хоча мало хто сумнівається в тому, що рано чи пізно наше житло перетвориться на максимально сприятливе для людського перебування середовище.

При цьому ніяких технічних перешкод для створення «розумного» житла вже не немає — все, що придумали фантасти, можна реалізувати сьогодні, за допомогою звичайних технологій. Хіба що з можливістю вільного мовного спілкування з операційною системою, що управляє всім домашнім господарством, доведеться почекати років десять.

Справа техніки боїться

Треба сказати, що ідеалістичний образ розумного житла, в якому мешкає неначе вирваний з арабських казок дух лампи, зазнав деяких змін і сьогодні концепція розумного житла, інтелектуальної будівлі або, як його ще називають, розумного будинку (smart home) виглядає набагато більш приземленою. Перш за все, це житло, оснащене високошвидкісним доступом в Інтернет. Вся значуща побутова техніка в подібному будинку здатна підключатися до Мережі, взаємодіяти між собою і підкорятися командам системи, що управляє будинком. При цьому власник будинку може управляти будь-яким приладом віддалено, подібно до того, як сьогодні можна запрограмувати свій власний телефон, подзвонивши собі додому і набравши нехитрі комбінації символів. Також найважливішою частиною «розумного будинку» є система безпеки, в яку входить система розпізнавання мешканців. За допомогою камер і датчиків ведеться постійне відстежування обстановки як усередині самого будинку, так і на прилеглій до нього території, причому особлива увага приділяється чужим людям — постійні мешканці автоматично відсіваються і підозрілими особами не вважаються.

Також в центрі уваги — кліматичний контроль. За допомогою датчиків визначаються кліматичні умови в тій або іншій частині будинку, які потім приводяться до загального, зумовленого власником, знаменнику. Таким чином, в системи, що управляє будинком, повинні знаходитися як датчики, так і системи опалювання і кондиціонування. Окрім цього, система повинна уміти автоматично регулювати необхідний рівень освітленості приміщень.

Отже все вищеперелічене зводиться до декількох основних функцій, які є основоутворюючими і включають в себе інші.

Розумний будинок припускає віддалений доступ до будь-якого електронного пристрою, широкосмуговий доступ в Інтернет, електронну систему безпеки і моніторингу і можливість управління будинком з будь-якого місця в будівлі, як правило, за допомогою універсального бездротового пульта.

Після того, як розумні будинки стануть стандартом, невроз невимкненої праски і інша окраси урбанізації залишаться позаду. Проте різні компанії розуміють під цим терміном все-таки дещо відмінні поняття. Особливо це стосується не тих, хто працює поки що на рівні концепт-житла (Cisco, Microsoft), а тих, хто намагається просувати реальні послуги із створення «розумного житла». За великим рахунком, ніхто з них не в змозі поки запропонувати клієнтові комплексне житло, що повністю відповідає концепції «розумного будинку» за розумні гроші.

Проблеми, головним чином, виникають на рівні інтеграції побутових пристроїв між собою і системою управління. Цей ринок до останнього часу знаходився в досить хаотичному стані, і кожен виробник пропонував мало не власне оригінальне рішення без якої-небудь оглядки на конкурентів. Хорошою ілюстрацією можуть служити складнощі з реалізацією Bluetooth, коли виявилось, що пристрої, створені різними виробниками, не в змозі працювати один з одним навіть у тому випадку, коли вони відповідають одній і тій ж версії специфікації.

Вирішити цю проблему можна централізованими поставками разом з будинком побутових приладів, виготовлених одним виробником, або просто перевірених на сумісність з використаними технологіями, але такий добровільно-примусовий варіант, природно, влаштує далеко не всіх.

В ідеалі хотілося б бачити відкриту платформу, орієнтуючись на яку виробники могли б створювати нові побутові прилади. Тобто в деякому роді повторити вже неодноразово випробувану схему IBM РС — коли існує якась концептуальна платформа, до якої незалежні групи розробників можуть випускати як комплектуючі (побутові прилади), так і необхідне програмне забезпечення (системи управління окремими модулями будинку, головну систему управління, яку можна назвати ОС і т. д.).

Зараз ситуація зворотна — на ринку «розумних будинків» розбрід і хитання, а концепцій існує декілька. Нечисленні інсталятори вельми і вельми обмежені у виборі відповідної під їх уявлення про «розумний будинок» побутової техніки, що, у свою чергу, істотно обмежує можливості товару, що поставляється на ринок. По суті, сьогодні постачальники «розумних будинків» замість рішень, що дійсно відповідають просувній маркетинговій концепції, пропонують те, що є. А є не так вже багато. Можна сказати, що замість обіцяного програвача компакт-дисків споживачам наполегливо намагаються усучити грамофон, який теж, загалом, видає звуки, які за бажання і деякій уяві можна прийняти за якісно записану музику. Грамофон хороший, в штучному виконанні (що негайно відбивається на ціні), але все-таки грамофон.

Решта всіх завдань — відносно легко вирішувані. Високошвидкісний доступ в Інтернет сьогодні не проблема. Всі складові хорошої системи безпеки і моніторингу приміщень сьогодні є і присутні на ринку.

Чого хоче домовласник?

Герою Мела Гібсона з комедії «Чого хочуть жінки» невимовно повезло — одного прекрасного дня по ньому пройшов розряд електричного струму і в результаті Гібсон став відчувати думки жінок, що оточували його, а значить, і знати, чого вони хочуть. Мабуть, що багато розробників концепцій рекламних кампаній або керівники маркетингових відділів багато що б віддали за можливість отримати такі здібності і дізнатися, що думає потенційний клієнт. Поки ж доводиться покладатися на свою інтуїцію і дані опитувань.

Треба сказати, що деякі аналітики до успіху класичної концепції «розумного будинку» на широкому споживчому ринку в найближчому майбутньому відносяться досить скептично, оскільки розробники, на їх думку, не враховують головного — бажань потенційних споживачів. А бажання середнього споживача можуть істотно відрізнятися від бажань середнього розробника, та і взагалі будь-якого технократа. Сьогоднішня стратегія, коли «розумний будинок» підноситься як плід технічного прогресу, причому мається на увазі, що це достатня гідність, працює тільки тому, що «розумні будинки» не є товаром масового попиту. Купують їх або люди, пов'язані з ІТ-індустрією, або ті, для кого вартість будинку не є критичною, а деякого додаткового комфорту хотілось би. Коли вартість «розумних будинків» впаде до рівня, здатного зацікавити обивателя, аура елітарності більше не закриватиме той факт, що часто дизайнери подібних конструкцій відштовхуються не від переваг потенційних покупців, а від своїх власних уявлень з приводу того, що саме повинне бути в будинку. Результатом такого підходу є житло, буквально напхане всілякою технікою, проте не таке корисне, як можна було б чекати.

Як ілюстрація помилковості такого відношення в одній з скептичних статей наводиться приклад з Apple Newton, абсолютно унікальним на момент свого виходу на ринок пристроєм, який, проте, зазнав фіаско і не зміг зацікавити покупців. Як головна причина невдачі Newton називається невірна початкова точка проектувальників пристрою, які відштовхувалися не від потреб користувача, а від технологій, що є в наявності. Через декілька років співставимий з Newton органайзер Palm завоює світ завдяки тому, що не намагатиметься стрибнути вище голови, але зате надасть максимум дійсно потрібних функцій. Ще через декілька років цей ж трюк повториться ще раз і один з розробників Palm створить Visor — заснований на ще жорсткішій версії тієї ж мінімалістської концепції.

Іншими словами, уявлення проектувальників про ідеальний будинок можуть сильно відрізнятися від уявлення звичайних людей, які не знають, що в їх стільниковому телефоні є інженерне меню і чудово без цього знання живуть.

Постачальники «розумних будинків» часто нехтують потребами обивателів, адже покупка будинку це набагато відповідальніше рішення, ніж покупка органайзера. Крім того, до «розумних будинків» відношення сьогодні дещо насторожене, оскільки вони можуть контролювати дуже багато аспектів проживання, а порівняно з романтичними п'ятдесятими технофобних настроїв сьогодні значно більше.

Все вищесказане зовсім не голослівні вигадки аналітиків. Опитування потенційних споживачів якоюсь мірою підтверджують ці побоювання. Так, опитування, проведенене в листопаді минулого року Фондом Джозефа Раунтрі, показало, що потенціал у ринку «розумних будинків», поза сумнівом, великий, але з деякими обмовками.

Майже половина опитаних (45%) погодилася з твердженням, що вони «дійсно зацікавлені в отриманні додаткової функціональності, яка властива розумним будинкам». При цьому 40% навіть вважають, що не пройде і 10 років, як вони самі житимуть в таких помешканнях. Заради справедливості треба сказати, що 45% дотримуються протилежної думки.

Правда, необхідно відзначити, що більшість тих, хто схвалює нові технології, належать до вікової категорії від 15 до 34 років. Як правило, це люди, що добре володіють сучасними технологіями і що не мають особливих підозр відносно концепції «розумних будинків». Супротивники, навпаки, належать, як правило, до старшої групи (від 55 років і вище) і не володіють, або погано володіють ПК.

Ті, що не мають певної думки щодо обговорюваних технологій рівномірно представлені у всіх вікових групах.

Найпривабливішим аспектом нової технології стали пропоновані функції забезпечення безпеки житла — це приваблює 70% опитаних. На другому місці по популярності — можливість віддаленого управління побутовими приладами. Одна з ключових властивостей концепції — можливість управління всіма функціями будинку за допомогою одного пристрою — тільки на четвертому місці.

Разом з тим, багатьом «розумні будинки» внушають побоювання. Дві третини опитаних (65%) хвилюються про те, що «щось може піти не так», і більше половини (51%) побоюється, що подібні системи будуть дуже складні.

Дещо доповнює картину недавній звіт, складений компанією Allied Business Intelligence (ABI). За їх даними, ринок мережевих систем домашньої автоматизації, чий оборот в 1999 році склав 1,1 млрд. доларів (головним чином, унаслідок дорожнечі послуг) до 2005 року повинен вирости приблизно втричі, до 3 млрд. доларів. З урахуванням того, що системи автоматизації будівель помалу дешевшають, реальне розширення ринку буде ще помітнішим.